Я – педагог і особистість

Я, Товт Михайло Михайлович, вчитель історії та  правознавства Залужанської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів.  Працюю над методичним   питанням “Вивчення історичного минулого Закарпаття на уроках історії України”. Вважаю, що одним із важливих засобів підвищення інтересу учнів до історії є використання краєзнавчого матеріалу, що допомагає вчителю у доступній формі розкривати загальні закономірності історичних явищ, формувати історичні поняття, а головне, спонукає в учнів інтерес до знань, виховує прагнення до самостійної творчості.

          Моя мета - виховання громадянина України, соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, яка знає і поважає власну історію. Ця мета реалізується в процесі паралельного і синхронного вивчення історії України, історії рідного краю та всесвітньої історії.

          Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже дев’ятий  рік... Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого – людських душ. Вчитель допомагає навчатися тому, хто прийшов до храму Науки. Своєю компетентністю і обізнаністю ти запалюєш вогники інтересу і бажання пізнати щось нове.

          Я – Учитель і я цим пишаюсь. І хоч працювати приходиться в нелегких умовах нашої «ринкової» економіки, яка мало що робить для створення матеріальних умов для педагогів школи, мене не залишає бажання вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, в ім’я високої мети - навчання і виховання Людини.

          Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаєш, і тих, кого навчаєш. Їх треба знати. Вздовж і впоперек. Поважати і довіряти. Берегти «собори дитячих душ». Вчитель допомагає своїм вихованцям, направляє на шлях, підтримує у хвилини тривоги і розпачу, випускає у великий світ. Кожен вчитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довір’я і викликати інтерес до самого простого процесу оволодіння знаннями і виховання у собі найкращих людських рис.

          Ні на мить не залишає думка : ти – взірець, взірець у поведінці, способі життя, відношенні до звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованці щось хороше, проектуєш і розвиваєш його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал і вони вірять тобі. Бо ти – Учитель. Найголовніше не зійти з обраної дороги якою ти пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане – сонячний, радісний, яскравий Світанок… Бо ім’я твоє – Учитель, а праця твоя вічна….