Україна – єдина країна

Виховна година

11 клас

Тема: «Україна – єдина країна»

Мета: ознайомити учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України, основними засадами демократичного та суспільного ладу України, її досягненнями за останні роки; виховувати громадянина-патріота України; формувати його особисту відповідальність за долю своєї держави та українського народу.

Обладнання: панно «Державні символи України», політична карта світу, Конституція України, репродукції краєвидів України, вишитий рушник, букет із гілок червоної калини та пшеничних колосків, презентація відео-фрагментів сучасних подій в Україні.

Очікувані результати: формування індивідуальних, соціальних та загальнолюдських цінностей; усвідомлення своєї ролі в колективі, державі, світі; почуття гордості за свою державу, любов до неї; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ; формування навичок відповідальної поведінки, розвиток критичного мислення.

Епіграф (записаний на дошці):

Виростай, дитино, й пам'ятай:

Батьківщина - то найкращий край

Д. Павличко.

Хід заняття

Класний керівник:

          Тема нашої виховної години «Україна – єдина країна».

          Що ви можете розповісти про сьогодення України? (Відповіді учнів).

Перегляд відеофрагментів про сучасні події в Україні.

Класний керівник:

Щасливі ми, що народилися на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Учень:

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай

Їм красить все їх рідний край

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

Класний керівник:

Кожна людина найбільше любить той край, де народилася і живе. Кожен пишається своєю рідною землею. Завжди хоче сказати про неї найкраще. У нашого народу глибоке й тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що позначилося на усіх сферах їх життя - культурі, побуті, мові. Ми можемо пишатися своєю древньою величною історією. На уроках географії ви вивчали географічне розташування України, її природу і природні багатства тощо.

- Що ви знаєте про Україну, як державу на карті світу? (демонструється на карті)

Учень: Сучасна Україна - незалежна держава. Розташована у центрі Східної Європи і займає таку частку землі, що аби її перетнути пішки із заходу на схід, треба йти 90 днів, долаючи щодня 30 км. Має кордони із Білоруссю, Росією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. На півдні омивається водами Чорного та Азовського морів.(Туреччина, Болгарія, Грузія та інші). Україна – єдина країна Європи, яка має стільки близьких сусідів. На території України, а саме, поблизу с. Ділове Рахівського р-ну, що на Закарпатті, знаходиться географічний центр Європи. Площа країни – 603,7 тис км. кв., населення - близько 46 млн. чол. Столиця України - м. Київ. Україна поділяється на 24 області, 2 міста Всеукраїнського значення і АР Крим. Незважаючи на події сьогодення, я вважаю що Крим є частиною України і ми обов’язково визволимо свій край. Форма правління - парламентсько-президентська республіка. Глава держави - Президент, глава уряду - Прем'єр-міністр. Вищим законодавчим органом є Верховна Рада.

Учень: Фактично Україна стала буферною державою між країнами Західної Європи і Російською Федерацією на сході. Сучасне геополітичне положенняУкраїни в Європі визначає її винятково важливу роль у розв’язанні ключових економічних і політичних проблем усього континенту. Україна володіє найбільшою транзитною енергетичною мережею в Європі – через територію нашої держави проходять три з дев’яти транспортних кордонів. 40% її національного експорту спрямовано до європейських держав. Україна - індустріально-аграрна держава. Має такі природні багатства: кам'яне вугілля, нафта, газ тощо. Розвинена в ній і металургія. Україна має могутній науковий і творчий потенціал. Академія наук України включає 6 регіональних центрів, університети, інститути, лабораторії. У більше як 200 її державних вузах навчаються не тільки українці, а й студенти з більш як 100 країн світу, європейських в тому числі.

Учень:Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, будь-якої мови, а тому на території нашої держави проживають росіяни, молдавани, поляки, гагаузи, вірмени й багато інших.

У теперішній час у складі України можна умовно виділити низку історико-географічних регіонів, які складались протягом століть під впливом різноманітних факторів: кліматичних, політичних, географічних, історичних, етнічних.

Західна Україна — в широкому сенсі охоплює Галичину, Західну і центральну Волинь, Закарпаття та Буковину — тобто землі, які більшу частину своєї історії до минулого століття знаходились під владою держав — західних сусідів України. Багатством цього регіону є сільське, лісове господарство, видобуток бурого вугілля, нафти і газу; туризм (Карпати, мінеральні води). Основні міста: Львів (промисловий, культурний і духовний центр всієї Західної України), Тернопіль, Івано-Франківськ (Станіслав), Дрогобич, Трускавець, Стрий, Самбір.

Центральна Україна (також «Наддніпрянська Україна»)— східна частина «Старої України». це — живописний сільськогосподарський край дивовижних краєвидів, широких ланів, перелісків і чистих річок між живописних пагорбів. Сюди належить Київщина, Чернігівщина і Полтавщина. Міста: Вінниця, Хмельницький, Кам’янець-Подільський (старовинне місто-фортеця).

Учень: Південно-Східна Україна — історичний край держави, заселений українцями переважно протягом XVI–XIX ст. (на відміну від Центральної та Західної України, заселеної корінним населенням ще з давніх часів). Міста є основними промисловими центрами держави: Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Кривий Ріг, Маріуполь, Миколаїв, Луганськ. У теперішній час — край розвинутого хліборобства, гірничо-видобувної промисловості (залізна та марганцева руда, вугілля, газ), чорної металургії та машинобудування.

Приазов’я — українські землі вздовж північного узбережжя Азовського моря. У середньовіччі — північна («материкова») частина Кримського ханства, населена кочовиками-ногаями.

І хочеться вірити, що Крим, який зараз анексований Російською Федерації, колись до нас повернеться. Адже прожити стільки років одним народом – це має дати свої результати.

Класний керівник: З уроків історії ви знаєте, який довгий і тернистий шлях пройшла Україна до своєї незалежності.

Формування української державності

Історія України та народу, що живе на цій землі, губиться в сивій давнині. Назва «Україна» (край, земля) означає територію, що була основою Київської Русі у ХІ-ХІІ ст. Уперше цей термін уживається в Київському літописі в 1187 р. стосовно земель Південної Київщини та Переяславщини. З кінця IX ст. Руська земля стала центром, політичним і територіальним ядром утворення єдиної держави східних слов’ян, що закріпила за собою назву Русь. Вона була однією із могутніх держав Європи. Високий авторитет Київської Русі в тогочасному світі закріплювався тісними зв’язками київських князів з багатьма зарубіжними дворами. Велику роль у розвитку тогочасної держави відіграли князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. За часів Володимира Великого Київська держава досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення. Ярослав Мудрий організував походи проти печенігів, відвоював для своєї держави галицькі терени, заснував Київську митрополію, розбудував Київ та інші міста, побудував перлину нашої архітектури – храм святої Софії, інші собори, заснував бібліотеку, було створено перший писаний звід законів Київської Русі – “Руську Правду”. Через династичні шлюби своїх дітей налагодив дипломатичні зв’язки з багатьма країнами. У роки його правління Київська Русь досягла найвищого розквіту. Володимир Мономах, глибоко розуміючи згубність міжкнязівських чвар, доклав зусиль для об’єднання Київської держави. Він, зокрема, став одним з організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любечі, під час якої було досягнуто згоди про спільні заходи в боротьбі проти кочівників. Своє ім’я уславив також вдалими походами проти половців. З Мономаха розгорнулося велике будівництво в Києві; було споруджено міст через Дніпро, кілька храмів. Знову почала збагачуватися державна скарбниця. Мудрий володар, Мономах, хай і тимчасово, припинив усобиці та об’єднав більшу частину Київської Русі. Після смерті Ярослава держава була поділена на 6 частин. Це призвело до розладу Київської держави у 30-40-х роках XII ст., а згодом монголо-татарського іга.

Учень:На довгі роки Україна втрачає свою державність. Вона була під владою Литви, Польщі, Австро-Угорщини, Росії. Боронитися довелося майже повсякчас. Звідусіль йшли на родючі українські землі незчисленні завойовники, щоб стати власниками щедрої землі. Але усі їхні спроби виявилися марними. Не міг допустити волелюбний народ, щоб його ненька-Україна схилялася перед кимсь на коліна, ставала годувальницею нахабних поневолювачів. Тому завжди, за будь-яких обставин, українці намагалися відстояти свої права, захистити рідну землю. Згадаймо слова Василя Кравчини з кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні”: “Ми б’ємося за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Вкраїну, за єдиний народ, що не знайшов собі в століттях Європи людського життя на своїй землі, за народ розторсаний, роздертий”. Ці слова ведуть змучених, скривавлених солдат у бій, можливо, для них останній. Так, нашій країні довелося багато чого пережити: і підступні зради, і криваві війни, і страшну розпуку, і нелегкі роки поневолення. Але ми усе витримали, не зламалися, а стали ще міцнішими, ще дужчими, щоб будувати нову Україну — самостійну державу, здатну бути однією з найкращих та найвеличніших держав світу.

Учень: В минулому Україна була розділена на частини, єдиної держави не існувало. На півдні було розташоване Кримське ханство, яке утворилось у XIV ст. в результаті розпаду Золотої Орди. За рівнем економічного розвитку кримські татари значно відставали від населення України. Вони вели напівкочовий спосіб життя і постійно нападали на нашу країну. Під час цих нападів вони грабували міста і села, спалювали їх, забирали людей у полон. Чоловіків і жінок продавали в рабство; дітей перетворювали на яничарів. Українське населення дуже страждало від цих набігів. Саме на цих землях виникло у XV ст. таке суспільне явище, як козацтво.

Учень: Перші згадки про козаків відносяться до кінця XV ст. Місце, де оселялись козаки, називалось Дике Поле. Це були родючі, але незаселені землі, бо вони найбільше зазнавали нападів з боку кримських татар. Найбільша група людей, що переселялись сюди, — селяни-втікачі, які не витримували жорстокого феодального гноблення. Проте релігійний і національний гніт примушував покидати свої домівки навіть досить заможних людей. Козаки оселялись у зимівниках, їх основним заняттям було землеробство і скотарство. Працювати доводилось озброєними, щоб вчасно встигнути відбити напади татар.

Учень: Між містами Дніпропетровськ і Запоріжжя Дніпро перетинає Український кристалічний щит і тому, оминаючи його, змінює свій напрямок. У цьому місці тверді кристалічні породи виходять над поверхнею води (вода розмиває їх дуже повільно), утворюючи численні пороги й острови. Поблизу Запоріжжя знаходиться найбільший острів Дніпра — Хортиця. Перша Січ створена в середині XVI ст. Д. Вишневецьким.

Класний керівник:  Хто ж міг бути козаком на Січі?

Учні дають свої відповіді…

Учень: Кожний чоловік, який виконував умови: говорити українською мовою, сповідувати православ'я і бути не одруженим. Жінкам не дозволялось навіть заходити на територію Січі. Існував випробувальний термін сім років, після чого людину зараховували до Запорізького війська.

Класний керівник:   А чим займались козаки в Січі?

Учень. Головними заняттями були військові походи й підготовка до них. Походи здійснюватись на чайках Дніпром на територію Кримського ханства з метою визволення полонених і підкріплення матеріального становища. Січ була українським військом, організованим, дисциплінованим і боєздатним. Козаки виконували роль прикордонників, захищаючи південні кордони України від нападів кримських татар. Також козаки підтримували  селянські  повстання в боротьбі проти посилення феодального гніту, брали активну участь у визвольній війні під керівництвом Б. Хмельницького, стояли на сторожі православ'я та української мови. Нам є на кого рівнятись і з кого брати приклад…

Класний керівник:  Згадаймо такі великі імена, як гетьман Богдан Хмельницький, який звільнив Україну з-під ярма Польської Шляхти. Пилип Орлик – автор першої конституції. Іван Мазепа намагався орієнтувати Україну на Європу і визволити від влади царської Росії. Михайло Грушевський – перший президент Української Народної Республіки, учений світового рівня. Українська історія має ще багато прикладів відданого служіння її кращих синів та дочок ідеї української державності.

Учень. Особливу роль відіграли українські письменники. Тарас Шевченко для нашого народу є справжньою святинею: натхненником національних ідей, проповідником волі і добра, правди і справедливості, символом незалежності та соборності України. З виходом «Кобзаря» наддніпрянський Шевченко став всеукраїнським «речником» нації, виразником інтересів усіх, хто дбав про її духовний розвиток, об’єднавши мовою своїх творів розірвану державними кордонами Україну і все світове українство в єдину націю. Силою свого художнього слова поет прославив Україну на весь світ у той час, коли вона перебувала в рабстві. Дмитро Павличко писав: «В організмі кожного народу, як і будь-якої окремішньої людини, є ті, досі не вивчені резерви, що в кризові моменти хвороби спричиняють вражаючий ефект самовиліковування. У подібному кризовому стані опинився організм нації на часи Шевченкового явлення: Україну уже відспівали і чужі, і чимало своїх. І чи не в останньому ударі поминального дзвону механізм самозбереження нації послав у світ себе в образі і подобі Шевченка: Я – є!» Тарас Шевченко зумів відродити Україну з руїни, стати ідейним наставником, лідером великого народу, національним пророком.

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем’я люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Учень.Хочу згадати про Івана Яковича Франка, який ідеї соборності України присвятив все своє життя. Він був прогресивною людиною, патріотом своєї держави, йому так боліла доля своєї Батьківщини, що письменник свідомо хотів одружитися з дівчиною зі Сходу. Так і сталося. На весіллі всі говорили, що цей шлюб – символ єдності Заходу і Сходу. Франко першим заснував у своїх краях партію європейського зразка (радикальна партія). На той час Західна Україна входила до складу Австро-Угорщини, жителі називали себе русинами. У 1893 році Франко першим на Західній Україні почав вживати термін «українець», «український». Програма партії ставила мету – це соборність України. До кінця свого життя великий Каменяр болів душею за Україну і вказував, що потрібно зробити, щоб недержавна нація досягла своєї державності.

Класний керівник: Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини. Реалізувалась ця мрія внаслідок української революції 1917- 1920 років, під час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i національний дух українського народу, утворилися дві демократичні держави - Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Республіка (ЗУНР). На жаль, дві роз’єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний організм, цьому заважав ряд причин. Незважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всіх українських земель у власній державі.

Важливим етапом на шляху до державотворення стало проголошення

Четвертого Універсалу Української Центральної Ради 22 січня 1918р.

Заслухаємо його зміст.

Учень: (зачитує).

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом утворилась на Українській Землі вільна Українська Народна Республіка. Здійснилася мрія твоїх батьків. Борців за волю й право робочого люду!

Віднині Українська Народна республіка стає самостійною, від нікого незалежною. Вільною, суверенною Державою Українського Народу.

З усіма сусідніми державами, а саме: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною й іншими ми бажаємо жити в злагоді й приязні. Але ніяка з них не може вмішуватися в життя самостійної Української Республіки. Власть в ній буде належати тільки народу України.

Всіх громадян самостійної Української Народної республіки зазиваємо стояти непохитно на сторожі добутої свободи й прав нашого народу й усіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої Української республіки.

У Києві, 9 (22) січня 1918 р. Українська Центральна Рада.

Класний керівник: Майже століття сплинуло з моменту першого зачитання цього документу, але ці слова є актуальними і сьогодні. В день інавгурації у своєму виступі президент України  визначив перспективний шлях нашої держави: «Наш шлях у майбутнє – це шлях, яким іде Об’єднана Європа. Ми з її народами належимо до однієї цивілізації. Поділяємо одні цінності. Історія, економічні перспективи, інтереси людей дають чітку відповідь на запитання – де нам шукати свою долю. Наше місце – в Європейському союзі. Наша мета – Україна в Об’єднаній Європі». А зараз давайте згадаємо історію утвердження власної державності.

Учень:  (розповідь)

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так уже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож  споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які боролися за об’єднання усіх національно-демократичних сил українства, хто словом i багнетом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу.

 1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР - Левицький, Цегельський, члени Директорії — Винниченко, Петлюра, Андрiєвський, Швець підписали у Фастові Предвступний договір про майбутнє об’єднання двох республік. Цей договір став першим i основним актом соборності, викликав схвалення українського загалу.

Учень: 3 січня 1919 року на першому засіданні Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи підкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборності українських земель.

Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 січня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, незалежною державою, отже він мав стати днем подвійного всенародного свята — Незалежності i Соборності.

Відеоролик про Акті злуки 22 січня 1919 року

22 січня 1919 року на Софіївській площі, біля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутності десятків тисяч киян лідери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу.

  З раннього ранку місто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовті прапори, Софiївський майдан прикрашала тріумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.

В Акті злуки проголошувалося: «Однині воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, БуковинаУгорська Русь) i Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися вiковiчн iмрії, якими жили, i за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина, незалежнаУкраїнськаРеспубліка».

Учень: Незалежність України – заслуга не лише певних політичних сил та рухів, але й усього українського народу, здійснення мрій багатьох його поколінь. Варто згадати, що завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошувалась державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази. 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року в Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України). А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року)

На жаль, історія розпорядилася так, що ми знову опинилися в складі іншої держави – УРСР належала до СРСР, зазнала утисків, пригнічень, голодомору, сталінського терору, репресії, треба було пройти ще багато випробувань. Та вільний дух постійно піднімався все вище і вище. Україна стала незалежною європейською самостійною країною.

Класний керівник: 24 серпня 2014 року український народ  відзначав 23-тю річницю НезалежностіУкраїни — головне державне свято на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторінку в історії України. На всіх етапах становлення український народ демонстрував національний дух і прагнення жити вільно і незалежно, у мирі та злагоді з іншими народами. Із проголошенням незалежності Україна почала брати активну участь у міжнародних відносинах як повноправний суб'єкт міжнародного права. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990), ухвалених Верховною Радою «Основних напрямках зовнішньої політики України» (1993), в Конституції України (1996).

Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише близько 200 виросли в нації — створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них — Україна.

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять у його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. А рік той — тисяча дев'ятсот дев'яносто перший.

Сьогодні день Незалежності України — результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і по­літичного розвитку суспільства.

Успіх нинішнього українського державотво­рення значною мірою залежить від того, чи зуміє­мо ми об'єктивно проаналізувати власний історич­ний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея. Процес зародження й розвитку цієї  ідеї виявив­ся  довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумов­ленно надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземно­го поневолення.

Так склалося, що ми, звертаю чи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам'ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Бе­рестечком, драматизм Полтавського бою, нищення Січової Запорозької республіки тощо.

Згадуючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і мо­гутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і одна з перших християн­ських республік в Європі — Запорозька Січ, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.

Незалежність нашої держави стала реальніс­тю. Україна має свій герб, прапор, гімн і держав­ну мову.

Мозковий штурм поняття “Україна”

Ви отримали багато інформації щодо становлення України як держави. То ж давайте підсумуємо почуте і разом заповнимо наступну схему: (учні називають свої варіанти, вчитель записує на дошці)

Класний керівник:  Отже, про Україну як державу можна говорити до безкінечності і шукати все нові і нові її ознаки. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за держа­ву, зважаючи на події сьогодення,  ще попереду. Базовими рисами майбутнього мають стати ви­сока професійність, творчість, комунікативна ду­ховність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнти­ри, життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

Сьогодні кожному громадянинові нашої держа­ви зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важ­кий і довгий шлях входження у світовий простір. Шлях України — це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому — джерело на­шої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

Підведення підсумків.

Класний керівник: Ви — майбутнє України. Яке стоїть перед вами завдання сьогодні? Сво­їми знаннями, працею, здобутками підносити  культуру України, своїми досягненнями славити  її. Бути гідними своїх предків, любити рідну землю так, як заповідав великий Тарас, берегти волю і не­залежність України, поважати свій народ і його мелодійну мову. Шанувати себе і свою гідність.

Учень:

Я українець вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учень:

Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Учень:

Я українець, смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

Учень:

Я українець! - цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

Й такими будуть правнуки мої!

Учениця.

Не ділімо цю землю,

Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини

Й сім'ї не ділімо!

Бо ми - браття, єдині

В українському слові,

В українськім коріння,

В українській любові!

Звучить пісня Т. Петриненка «Господи, помилуй нас»

Класний керівник. Любі мої! Пам'ятаймо: патріо­тизм — звичайний стан повсякденного життя лю­дини, який виявляється не тільки в надзвичай­них ситуаціях.

      Вірмо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної, демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.